Новоуспенівська громада

Запорізька область, Мелітопольський район

Події

Сторінка на стадії наповнення

15 Лютого, 2021 р., 12:44
                                                               У вересні 1945 року закінчилась найжорстокіша у світі Друга Світова війна. Після Другої Світової війни війська колишнього Союзу брали участь у 24 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав. Найбільш масштабною та трагічною була війна в Республіці Афганістан. 10 років – з 25 грудня 1979 року по 15 лютого 1989 року тривала війна. Через афганське пекло пройшли десятки тисяч солдат. Сьогодні виповнюється 32 роки із дня завершення неоголошеної війни. Вона  тривала майже 10 років і вимагала великих матеріальних і людських жертв, під час неї тисячі наших співвітчизників загинули у боях і померли від ран, контузій, травм і хвороб, пропали безвісти. Нікого з нас не можуть лишити байдужими страшні цифри: кожний четвертий із майже 600 тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, - наші співвітчизники, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, - також наш співвітчизник.  За даними офіційних джерел, під час афганської війни загинули понад 15 тисяч солдатів, Україні війна обійшлася у більш ніж чотири тисячі загиблих. Зараз в Україні – понад  150 тисяч ветеранів афганської війни, з них близько восьми тисяч мають поранення, понад 6 тисяч є інвалідами. Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать i досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти своїх чоловіків i батьків. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни i пам’ятати, що серед нас живуть люди, які стали учасниками тих воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом. Цім ветеранам випав щасливий квиток – їм випало жити. Вони повернулись до рідного дому, впорядковують рідну українську землю. Кожен із них нагороджений орденами і медалями. Кожен із них найкраще розуміє цінність людського життя і сутність мирного існування, кожен знає, як боляче оплакувати втрати, кожен із них чесний перед власною совістю і світлою пам’яттю загиблих. Для кожного з них нагороди Батьківщини є незабутньою пам’яттю про суворі дні війни, про безкорисливу дружбу і вірність військовому обов’язку. КЗ "Центр культури та дозвілля" Новоуспенівської сільської ради
06 Листопада, 2020 р., 14:46
Я корінна мешканка села Новоуспенівка. Тут народилася, зростала, ходила до школи, живу і працюю. Маю вже добрячих 50 із добрячим хвостиком  і тільки зараз добре розумію слова своєї матері: «Та де ж воно ото ділося, те життя?  Промайнуло, як швидкий потяг без зупинок…» А й справді… 50 – це мало, чи багато? З огляду на життя людини – то, мабуть, і не мало. А якщо  це стосується будівлі? І не простої… Однією дорогою ходжу  вже 42 роки. Багато чого змінилося на території села. Незмінним, невблаганним і байдужим до всього є тільки час! Він один летить із шаленою швидкістю вперед, ні з ким не радиться і ні до кого не прислухається. Але я  знаю, щ о навіть він не царствує над талантом, над душею творчості і майстерності – сценою. Стою і вдивляюся в зал… Такий пишний, величний, грандіозний, мовчазний красень. Людську пам’ять не стерти, а скільки всього пам’ятають ці стіни – свідки цілої епохи, свідки 50 – річної історії талановитих та обдарованих. А починалося все в далеких 70-х роках. Посеред села зводилась білокам’яна, двоповерхова будівля, найвища на території. На неї чекали (без перебільшення) всі від старого до малого. Отож в 1970 році народився храм культури – Новоуспенівський сільський будинок культури. «6 листопада , в концертному залі 400 глядацьких місць, кожен стілець і ряд ми з батьком пронумерували вручну під трафарет білою фарбою» - пригадує  Сергій Супрун. Для дитячих рук то було нелегко. «Цифри повинні  бути  точно посередині і фарбувати треба було акуратно».  Та для малого Сергійчика це була  не аби яка пригода, він у всьому з радістю допомагав своєму татові. Супрун Павло Федорович – перший директор новенького будинку культури, спокійний, врівноважений і дуже талановитий. Завжди, всі декорації були зроблені руками Павла Федоровича, щось вигадує, майструє, малює, збиває, прибиває… Того осіннього дня людей був повний зал. Напередодні до кожного колгоспного двору принесли запрошення на концерт. Основне дійство відбувалося 7 листопада 1970 року – урочисте відкриття Новоуспенівського будинку культури. Привітати зі святом новоуспенівців  приїхали учасники художньої самодіяльності багатьох сіл Веселівського району. Співали і танцювали аж до вечора! Працювала кухня, пекли пиріжки, продавали пиво  і квас. Село гуло! Почалися робочі будні. В будинку культури в основному працювали малі форми: солісти, дуети, тріо. Була радіоточка, на другому поверсі розмістилась бібліотека та кіноапаратна. Кіно крутив легендарний М.І. Солодкий зі своєю популярною фразою «Королей здесь не будет!». Життя вирувало, змінювались і директори, приходили нові художні керівники. В свій час в будинку культури працювали: Цап о., Левіщенко В., Кораблін О., Лебєдєв В., Небиліцина Н, Шаблій Л., Сорока К., Карнаушенко Н.. У 1976 році організували хор і вже зібрався перший склад вокально- інструментального ансамблю «Орион», яким керував Валерій Клепалов. З цього року на танцях (сучасна дискотека) грала «жива» музика. Під керівництвом Віктора Проскуркіна свою роботу розпочав хлопчачий ансамбль  духових інструментів. Труби передали з районного будинку культури. Це було дуже феєрично! Кожне колгоспне зібрання починалося і закінчувалося гімном у виконанні духового ансамблю – величаво і урочисто. В цьому ж 1976 році на посаду директора будинку культури прийшла Любов Кириченко – людина – легенда. І закрутилось, і завертілось, і грюкнуло, і понеслось! Вона мала великий талант керівника, дар організатора, невичерпну енергію творити. 27 років незмінного керівництва. Не кожному дано стільки сил і терпіння, толерантності і відданості своїй улюбленій справі. Кожного року на сцені селищного будинку культури проходили районні огляди самодіяльності колгоспів. Майже завжди хор колективу «Україна» виборював призові місця. Керував хором О.Г.Слічний. Не пас задніх і «Орион» під керівництвом В.Клепалова.  А такі голоси, які були  у жінок з ансамблю «Україночка», земля народжує один раз на сто років.  Окремо хочеться сказати про костюми. Коли учасники самодіяльності колгоспу «Україна» виступали на сцені – від вбрання перехоплювало подих! Вишиті сорочки, жупани, плахти, кушаки, море дитячих, безліч підліткових, такі всі різні, багато оздоблені і красиві. Колишній голова колгоспу Микола Пилипович Мельник, низький вам уклін за любов до культури, за повагу до мистецтва і таланту! Ви ніколи не шкодували грошей на придбання музичної апаратури, на шикарні костюми, на культуру як структурний підрозділ. Завжди згадуємо роки Вашої роботи в селі із вдячністю і повагою. Многая Вам літа! На той час Новоуспенівський сільський будинок культури – один єдиний у районі сільський БК, де було створено два народні колективи – фольклорний і драматичний! В загальному в будинку культури працювало 11 колективів, три з низ були дитячі. Весь матеріал, всі сценарії, всі тексти пісень, всі тексти для драматичного колективу – все писалося нашою Любов Михайлівною власноруч, ручкою на листочках (а це не одна сотня). В нашій сільській культурі працювали сильні, талановиті, багаті душею професіонали своєї справи. Вони були однією командою, одним механізмом, одним серцем – це художні керівники – баяністи: В.Клепалов, В. Сукач, Г. Бєляєв. Хлопці, ви акорд і цим все сказано! Траплялися часто різні негаразди, але смішного  і кумедного було більше. Сьогодні вже багатьох учасників художньої самодіяльності немає серед нас, а ті, що залишились згадують про своє творче життя з посмішкою на обличчі, бо то була велика частина їхнього життєвого шляху, яку неможливо забути! А час біжить, як марафонець. Багато чого змінилося і змінюється. Сьогодні Новоуспенівський сільський будинок культури має іншу назву, інший титул – Центр культури та дозвілля. Комунальний заклад «Центр культури та дозвілля» Новоуспенівської сільської ради,  до складу якого входять Матвіївський сільський будинок культури, Таврійський сільський будинок культури, Веселівський сільський клуб, Новоуспенівська сільська бібліотека з пунктом у селі Новоіванівка, Матвіївська сільська бібліотека, Веселівська сільська бібліотека з пунктом у селі Таврія та філія в селі Запоріжжя. З недавнього часу керує Центром молодість та сучасність – Юлія Долгополова (Кириленко). Багато планів, мрій, завзятості, енергії і бажання творити. Мовчиш, глядацький зал? Мовчать холодні стіни, мовчить сцена, на якій провела 42 роки. Я є учасником художньої самодіяльності з 1978 року, а працювати почала з 1985 на другому поверсі, в храмі мудрості - одним словом живу в Новоуспенівському СБК. За ці роки я змінилася, а він – ні, бо для будівлі 50 тільки юність. Тож, з днем народження, рідний будинок культури! Незабаром напишу про талановитих і відданих, про багатих душею людей, які тебе прославляли. Згадаю всіх! Чекай!   Олена Ярош, бібліотекар, директор СБК 2003-2012 р.р. --
21 Серпня, 2020 р., 08:30
            Напередодні Дня незалежності України та Дня пам’яті захисників України сільський голова І.Б. Сеник разом з депутатом Новоуспенівської сільської ради О.А. Щетініною, серетарем ради Н.А. Гонтаренко відвідали місця поховання загиблих, що відстоювали свободу нашої країни в різні часи. На місці поховання учасника бойових дій в зоні АТО С.Турковського представники громади разом із  дружиною загиблого Людмилою  поклали  квіти до могили та хвилиною мовчання вшанували  пам’ять героя, що гідно захищав цілісність нашої держави, боронив нас із вами від нападів агресора та віддано відстоював наш суверенітет. День пам’яті захисників України відзначається 29 серпня щорічно відповідно до Указу Президента України від 23.08.2019 року
13 Січня, 2020 р., 19:21
У народі традиційно 13 січня святкують Щедрий вечір, або за християнським календарем  день преподобної Меланії.  Меланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні свята та справити гостини, які в народі так і називають - гостини Меланки. На Щедрий вечір в селах помітне особливе пожвавлення. То тут то там щедрують, раніше ходили з "вертепом", а тепер більше "із зіркою". Пісні співаються особливі, відомі під назвою „щедрівок“, так як в цих піснях бажають господарям „щедрого“ року на все, що є в господарстві. Ось і до Новоуспенівської сільської ради завітали завідуюча Матвіївського будинку культури Брусенська Зінаїда Миронівна зі свом співочим аматорським колективом «Рябінушка» з щедрівками та найкращими побажаннями всім жителян Новоуспенівської громади здоровя і достатку. Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка, Стала собі щебетати, Господаря викликати:

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь