Спомин про безвинних жертв голодомору 1932-1933 років
Дата: 21.11.2019 09:22
Кількість переглядів: 423
До сільського клубу і бібліотеки багато десятиліть селяни йдуть, щоб поспівати, розважитись, почитати якої книги. Але цього разу привід для зустрічі був сумний. Більше восьмидесяти п’яти років тому чорна мара голодомору з’явилася на порозі українських сільських хат…
… Горить свічка, тихо звучить музика і болем та жахом у серці відлунюють слова про страшне горе, що накрило нашу землю у ті далекі холодні й голодні дні узимку 1932-1933 років. Кожен цієї миті згадував оповіді своїх рідних…
… Маленький хлопчик ледь попискує на печі. Мати обережно, як дорогоцінність, кладе йому у ручку картоплину. Підносить її до ротика. Але малий не їсть. В нього вже немає сил навіть дихати… картоплинка випадає з рук… Її підхоплює старша сестричка Віра, а менша, Софійка, її благає:
- Поклади картопельку Стьопі. Це йому мама дала, щоб він не плакав.
На що Віра, дожовуючи, відповіла:
- Йому вже ніщо не допоможе, а я їсти хочу!
… Вранці Стьопи не стало, а Віра, переживши ще один голод у 1947 році, все життя казала, що нічого в житті не має смачнішого за кусень білого хліба і картоплину….
Подібні спогади ятрили душу всім учасникам заходу-реквієму, який підготували і провели сільський бібліотекар Іванченко С.М та завідуючий сільським клубом с.Веселе Манойленко В.Г. Погляд кожного, хто прийшов в цей день до клубу, зупинявся на свічі пам’яті, яка у душах запалювала спомин про безвинних жертв голодомору 1932-1933 років.
« повернутися