Особливості патронату як соціальної послуги

Дата: 19.05.2021 11:17

Кількість переглядів: 174

Патронат над дитиною (сімейний патронат) – це комплексна послуга, яка передбачає тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію дитини в сім’ї патронатного вихователя у період подолання дитиною, її батьками складних життєвих обставин та/або у період прийняття рішення щодо подальшої долі дитини (усиновлення, влаштування до прийомної сім’ї, ДБСТ, під опіку тощо).

 Послуга патронату, як воротар, дозволяє запобігти інституційному розміщенню дитини й уникнути ризиків бути недоглянутою, дає можливість дитині бути почутою, мати поруч тих дорослих, які готові професійно та толерантно пояснити що відбувається в житті дитини та її батьків, чому це сталося і що буде далі.

Влаштованим під патронат дітям забезпечується індивідуальний підхід та цілодобова увага патронатного вихователя. Таким чином, останній, через постійне, індивідуальне спілкування з дитиною, може якнайкраще визначити усі її потреби (фізичні, емоційні, соціальні, потреби у розвитку та ін.) та, за підтримки міждисциплінарної команди спеціалістів, визначити шляхи їх задоволення.

Часто тимчасовими вихованцями патронатних сімей стають діти, які потребують нагальної та невідступної уваги, наприклад, діти, знайдені на вулиці, місцезнаходження чиїх батьків невідоме, діти з особливими потребами, діти, які пережили травму чи втрату близької людини, мають уповільнення в розвитку, як результат недбалого ставлення своїх батьків.

Головний підхід патронату - адресування тих потреб дитини, які не помічалися її біологічними батьками чи особами, які їх заміщали, забезпечення для неї люблячого сімейного середовища у період прийняття рішення щодо подальшої її долі у такий спосіб, який найкраще відповідатиме інтересам саме цієї дитини.

У контексті послуги патронату, в першу чергу, розглядається можливість усунення тих факторів, які заважають біологічним батьками або найближчому сімейному оточенню належним чином опікуватися дитиною, з тим, щоб повернення дитини до її сім’ї стало реальним. У таких випадках, за умови що біологічні батьки мають змогу бачитися та спілкуватися з дитиною, таке спілкування заохочується – завдяки цьому соціальним працівникам легше сформувати у батьків мотивацію до змін, оцінити їхні істинні мотиви та готовність самостійно опікуватись дитиною, що дає можливість органу опіки та піклування приймати обґрунтовані рішення, спрямовані на забезпечення найкращих інтересів дитини.

В свою чергу, фахівець із соціальної роботи забезпечує супровід біологічної сім’ї дитини, формує у біологічної сім’ї спроможність активізувати ресурси для самостійного розв’язання негараздів, проводить залучення ширшого родинного кола, сприяє  досягненню максимальних змін на краще.

« повернутися