ПСИХОЛОГІЧНЕ НАСИЛЬСТВО

Дата: 09.06.2020 10:30

Кількість переглядів: 244

Психологічне (або емоційне) домашнє насильство — це використання переваги, щоб принизити та знецінити іншого члена сім'ї. Насильством також є свідоме ігнорування потреб та почуттів тих членів сім'ї, які залежні від людини та потребують догляду. Як-от дітей чи людей старшого віку.

Ознаки психологічного насильства

1) постійна образлива критика, маніпулювання, контроль над життям жертви;

2) звинувачення, засудження, словесні образи;

3) обзивання нецензурними словами, приниження;

4) ігнорування як спосіб «покарання» (як серед дорослих, так і щодо дітей);

5) покарання та погрози покарання, погрози життю й здоров'ю, заборона висловлювати свою думку, вільно пересуватися поза домом та спілкуватися з близькими;

6) зняття людиною із себе відповідальності за негативний вплив на психологічний стан жертви;

7) відмова спілкуватися, щоб змусити жертву почуватися винною, принизити її;

8) ізолювання жертви від спілкування з друзями чи родиною, контроль над спілкуванням через прочитання особистої пошти і повідомлень у соцмережах;

9)знецінення людини, цілковитий контроль над усіма сферами її життя.

Окремий конфлікт у сім'ї, випадкова образа чи навіть повторювані сварки — це не психологічне насильство. Насильство — свідома поведінка, використання власної переваги й контроль жертви. Це ускладнює для постраждалих ефективний захист почуттів та інтересів.

Психологічне насильство щодо дітей найчастіше виправдовують перевагою у досвіді, виховними потребами, нездатністю дітей самостійно подбати про себе. Часто батьки й опікуни «не розуміють», що їхні дії чи слова (або ж бездіяльність) є психологічним насильством. Відтак, кількість дітей-жертв психологічного насильства найбільша з-поміж усіх його видів — 45%.

Прояви психологічного насильства щодо дітей

1) образливі слова й приниження дитини щодо її успішності в навчанні, позашкільної діяльності, захоплень, інтересів чи повсякденної поведінки:
— «Ти тупий/тупа»;
— «Так і виростеш нездарою»;
— «Чого витріщився — вчи!»;
— «В одне вухо влетіло, через інше вилетіло»;
— «Ти, як баран, уперся рогами в стіну»;

2) втягнення дитини у конфлікт між дорослими, примус підтримати одного з дорослих:
— «Іди і розкажи йому/їй, може, він/вона тебе послухає»;
— «Іди і скажи йому/їй, що він/вона "поганий"/"погана"»;
— «Передай йому/їй, що я більше його/її не хочу бачити»;
— «Ти зі мною, бо він/вона вчинила погано, я б ніколи так не зробив/зробила»;
— «Іди до нього/неї, тебе ж там більше люблять»;

3) постійні домашні конфлікти чи насильство, яке бачить дитина;

4)ігнорування дитини як спосіб покарання.

Наслідки психологічного насильства

Психологічне насильство практично не помітно збоку, воно призводить до психологічного «блокування» і перешкоджає подальшому встановленню здорових міжособистісних зв'язків. Як результат - посилення комплексів, страхів, розвиток неврозу або інших форм психічних розладів, при яких буває вже складно чимось допомогти. Можуть з'явитися суїцидальні прояви або бажання «заглушити» внутрішній біль за допомогою алкоголю, наркотиків чи сильнодіючих медичних препаратів. В результаті проблеми наростають, як снігова куля. Після такого, без втручання фахівця в вигляді досвідченого психолога, вже важко повернутися до нормального стану.

Ще одна небезпека подібного ставлення в тому, що, якщо жертва не дає відсіч, психологічний тиск може перерости у фізичне насильство. І якщо це сталося хоча б раз, агресора вже не зупинити. В такому випадку обов'язково треба звертатися за кваліфікованою допомогою.

« повернутися